Розкол України стає все більш реальним

 Наталія Левицька 2 вересня 2015, 14:00 29 0

Це розколом на лібералів і радикалів.

Я довго збирався з думками, щоб написати цей пост, пише Krapyvenko Dmytro.

Розкол України стає все більш реальним.

Ні, це розкол не географічний, мовний, чи єропейсько-євразійський.

На щастя, він поки що умовний.

Він не є всеохоплюючим, але до нього долучилися найважливіші верстви.

Назвемо це розколом на лібералів і радикалів.

Вони разом були на Майдані.

Разом перемогли.

Але мотивація була від початку, засадничо різною.

Одним була потрібна європейська інтеграція, вони просто взяли парасольки і пішли пити каву на Майдан. Потім стрибати з ліхтариками.

Іншим потрібна була революція. Насильницька зміна влади. Кривава боротьба. Заради ідеї, в яку вони вірять. Вони пішли у бій. Беззбройні на армаду МВС, з дрючками проти екіпірованих і озброєних. З картонними щитами на кулі.

І перемогли.

Але...

Перемогли не самі.

Революцію потрібно було обігріти, нагодувати, Майдану були потрібні очі і вуха. Інформаційна підтримка. Гроші.

Не ті міфічні американські долари, а живі гривні на всі згадані вище потреби.

Все це забезпечили ліберали.

Тобто перемогли разом.

Але...

Випробування на тому не закінчились.

Радикали пішли на фронт. Вони не цікавились соціальними виплатами, компенсаціями загиблим і пораненим. На свій страх і ризик. Часто без жодного статусу. Не за піраміду Маслоу, як мене дехто намагався переконати.

Лібералів на фронті менше. Волонтерить з них якийсь процент. Але вони створюють матеріальну цінності, працюють, багато хто з них відмовився від хорошої кар'єри і високих зарплат заради роботи у кафкіанському Замку під назвою «державне управління», щоб робити реформи.

І тут назрів розкол: радикали хочуть перемоги, а ліберали миру.

Саме в цьому я бачу головне протиріччя, яке вже за кровоточило.

Так, можна сказати, що в усьому винні політики, бо вони не ті і не ті, просто цинічні козли, для яких влада - ресурс для створення власного Межигір'я - скромнішого і більш естетичного.

Це твердження недалеке від істини.

Але політики нам не допоможуть, розкол подолати можуть самі два табори - протягнувши одне одному руку, без всяких посередників.

А для цього для початку треба відмовитись від мови ненависті.

Припинити ліберальний зуд: ой, ті фронтовики такі брутальні, хай держава їх десь діне, нас з ними в Європу не пустять.

Ну й радикалам варто б приборкати своє позерство: ви, салаги, пороху не нюхали, нічого ви не розумієте, нам треба все і негайно.

Ми всі співвітчизники, ми перемогли один раз, переможемо й другий.

Альтернатива - громадянська війна усіх проти всіх, в якій переможе Росія.